Тепла водяна підлога – особливості вибору та монтажу

Монтувати теплі підлоги своїми руками не надто просто, однак ніякого особливого секрету в цій технології немає, тож, якщо діяти за інструкцією, із задачею цілком можливо впоратися.

Тепла підлога водяна монтаж якої описано в цій статті, становить собою систему, яка функціонує фактично за тим же принципом, що і батареї звичайного центрального опалення: по трубі циркулює гаряча вода, яка прогріває приміщення. Переваги такої системи обігріву є очевидними. По-перше, встановлення водяної теплої підлоги не вимагає якихось особливих додаткових витрат, крім власне витрат на купівлю самого обладнання. По-друге, не має значення, яке саме покриття планується покласти над теплою підлогою, адже елементи системи чудово поєднуються з будь-яким видом покриття: паркетом, лінолеумом, ламінатом, ковроліном, плиткою тощо. По-третє, тепла підлога має кілька варіантів взаємодії з іншими системами, тож можна обрати оптимальний спосіб для кожної конкретної ситуації: теплу підлогу можна використовувати автономно як основне джерело обігріву, а можна підключити її до загальної системи обігріву будинку чи квартири: газового або електричного котла чи системи центрального опалення. Ще одним безперечним плюсом теплої підлоги є те, що вона дозволяє підтримувати в приміщенні комфортну температуру при значно менших затратах, порівняно з використанням батарей центрального опалення: а стандартних приміщеннях економія теплової енергії складає до 30 %, а якщо стеля вища за три метри, то до 50 %. До того ж, традиційні опалювальні прилади займають місце, натомість тепла підлога не потребує додаткової площі. Однак, водяна тепла підлога має і свої недоліки. По-перше, таку систему обігріву можна встановити далеко не в будь-якій квартирі, адже зазвичай можливість її встановлення не передбачено проектом. По-друге, можливість регулювання нагріву води є обмеженою, а при підключенні системи до центрального опалення регулювати температуру води неможливо зовсім. По-третє, якщо несвоєчасно виявити пошкодження труби, можливе затоплення.

Тепла підлога водяна технологія якої передбачає циркуляцію нагрітої води по трубах, складається з вузла змішування теплоносія та власне трубопроводу. Трубопровід заливається в цементну стяжку підлоги. Труби мають характеризуватися високою теплопровідністю та гнучкістю. Найкраще цим вимогам відповідають металопластикові труби та труби з шитого поліетилену. Вузол змішування теплоносія призначений для підтримання та регулювання температури теплої підлоги. Він включає в себе наступні елементи: насос, колектор та термостатичний змішувач. При монтажі теплої підлоги потрібно дотримуватися деяких правил. Якщо потрібно встановити систему в підвальному приміщенні або в кімнаті на першому поверсі, то необхідно подбати про надійну теплоізоляцію знизу, інакше втрати тепла будуть величезними, бо тепла підлога просто грітиме холодний ґрунт. Також, важливо пам’ятати, що коефіцієнт корисної дії теплої підлоги безпосередньо залежить від теплопровідності матеріалів, які кладуть поверх системи: для того, щоб ефективність теплої підлоги була максимальною, потрібно використовувати матеріали з високою теплопровідністю. Щоб захистити трубопровід від механічних пошкоджень, його потрібно вкладати в цементну стяжку, водночас стяжка являє собою засіб збільшення нагрівальної поверхні, адже при контакті нагрітих труб з цементом вся стяжка перетворюється на велику нагрівальну поверхню. Важливим елементом системи є колекторна шафа, яка необхідна для стиковки трубопроводу з загальною системою теплопостачання та для розміщення різноманітних регулювальних елементів, за допомогою яких керують теплою підлогою: трубочок, вентилів, кранів тощо. Встановлювати колекторну шафу потрібно в стіні, ближче до середини кімнати. З цієї метою в стіні роблять отвір розміром приблизно 60х40х12 сантиметрів, в який і встановлюють колекторну шафу.

За посиланням «Тепла підлога водяна монтаж відео» можна знайти багато відеороликів, на яких видно, як правильно колекторну шафу встановлювати. Спершу в неї потрібно завести кінці труб, по яким надходить і повертається вода. Одна труба направляє нагріту воду в підлогу, інша подає воду в котел для того, щоб вона нагрілася знову, безперервну циркуляцію води забезпечує циркуляційний насос. На випадок, що приміщення, в якому встановлено теплу підлогу, доведеться відключати від загальної системи опалення будинку, на обидві труби потрібно встановити запірні вентилі, а для того, щоб з’єднання металевого вентиля з пластиковою трубою було надійним, потрібно встановити компресійні фітинги. Пересвідчившись, що все це обладнання встановлено правильно, можна переходити до підключення колектора. Колектор являє собою трубу з кількома отворами. До центрального з цих отворів – входу до колектора – потрібно приєднати вентиль, а до бокових – металопластикові контури теплої підлоги, які кріпляться за допомогою фітингів. На цьому етапі постає питання. Що краще підключити до виходу колектора: звичайну заглушку чи розгалужувач зі зливним краном та повітревідвідником. Другий варіант коштує дорожче, однак повітревідвідник оберігає всю систему від потрапляння повітря, а зливний кран потрібен на випадок, якщо знадобиться злити всю воду з системи (наприклад, для того, щоб відремонтувати підлогу), тож виходить, що економія в цьому випадку може обернутися великими проблемами при використанні системи. Такі підключення потрібно провести на обох трубах. Придбати колекторну шафу, разом з усіма комплектуючими до неї, можна в будівельному магазині. Рекомендується купувати весь набір від одного виробника, щоб потім не виявилося, що деталі не підходять одна до одної. Перед тим, як перейти безпосередньо до монтажу теплої підлоги, потрібно належним чином підготувати поверхню підлоги. Насамперед, її потрібно очистити від сміття вирівняти по горизонталі. Це дуже важливий етап, адже для того, щоб тепло розподілялося по приміщенню рівномірно, необхідно, аби стяжка мала однакову товщину, а для цього вона має бути рівною по горизонталі.

Тепла підлога ціна якої не є дуже високою, забезпечить можливість зменшити витрати на обігрів, але лише за умови, що теплоізоляція системи прокладена з дотриманням усіх необхідних технологічних вимог. Отож, після того, як підлогу вирівняно, саме час подбати про теплоізоляцію. З цією метою на поверхню підлоги спочатку вкладають гідроізоляційну плівку, щоб волога знизу не потрапляла на рівень труб системи, а потім на стіни кімнати по всьому периметру клеять демпферну стрічку, яка компенсує теплове розширення стяжки. Демпферна стрічка за своєю конструкцією та зовнішнім виглядом нагадує звичайний скот, так що клеїти її буде досить легко. Десяти – п’ятнадцяти сантиметрів стрічки цілком вистачить для того, щоб перекрити шар стяжки. Наступний етап – безпосередньо вкладання теплоізоляційного матеріалу. Товщина його шару залежить від того, де знаходиться приміщення, в якому планується встановити теплу підлогу: для другого та наступних поверхів цілком вистачить кількох сантиметрів, а для приміщення, розташованого над холодним підвалом знадобиться до двадцяти п’яти сантиметрів. Що стосується теплоізоляційних матеріалів, то всі вони мають приблизно однаковий коефіцієнт теплопровідності, тож немає особливих застережень щодо того, який матеріал краще обрати. Останнім часом на ринку з’явилися спеціальні теплоізоляційні плити для водяної теплої підлоги, які мають виступи для вкладання нагрівальних труб, теплопровідність таких плит суттєво не відрізняється від звичайної мінвати чи пінобетону, однак працювати з ними безумовно зручніше. Є два основні способи вкладання труб. Якщо покласти труби паралельно одна одній, то в результаті утвориться «змійка», при цьому максимальна температура буде на початку труби, тож починати треба від зовнішніх стін чи вікон, цей спосіб підійде для приміщень з невеликою площею підлоги. Також можна покласти труби по спіралі, при цьому обидві труби ідуть паралельно і таким чином тепла труба компенсує охолодження сусідньої труби, це спосіб, розрахований на великі приміщення. Діаметр труби для водяної теплої підлоги ає становити не менше 20 мм. Слід пам’ятати, що тепла підлога має прослужити багато років, а тому необхідно приділити належну вагу на якість труб. Поверх теплоізоляційного матеріалу потрібно покласти арматурну сітку, а на неї дротом кріплять труби. В місцях з’єднання труби з арматурною сіткою потрібно лишати невеликі зазори, щоб з часом труба не деформувалася. Труби зазвичай кладуть з кроком 30 см, а в місцях найбільшої втрати тепла (біля зовнішніх стін, дверей, вікон) – з кроком 15 см. Довжина труби для однієї кімнати, як правило, не перевищує 60 метрів, якщо ж потрібно покласти довшу трубу, то встановлюють додатковий колектор. Спочатку один кінець труби кріплять до вихідного колектора, а потім кладуть трубу по всій кімнаті. Потрібно стежити за тим, щоб кожен вигин складався з цілого шматка труби, бо це суттєво зменшує ризик протікання. Після цього інший кінець труби кріплять до вхідного колектора. Перевіряють систему за допомогою води під тиском, що перевищує звичайний в півтора рази. Якщо труби ніде не протікають, можна заливати стяжку. Краще скористатися спеціальною сумішшю для теплої підлоги, на упаковці якої наведено докладну інструкцію щодо заливки і висихання стяжки.

Монтаж водяної теплої підлоги вимагає чіткого дотримання технології . Однак, результат буде вартий витрачених зусиль, адже водяна тепла підлога може стати хорошим доповненням до традиційних способів обігріву приміщення чи навіть альтернативою для них.