Про теплу штукатурку

Теплі штукатурки - види, порівняльні характеристики

Традиційно в будівництві використовуються два методи утеплення зовнішніх стін: споруда фальш-стін і заповнення створеного простору утеплюючими матеріалами, або обклеювання їх зовнішньої поверхні листами пінопласту. Ці методи теплоізоляції приваблюють своєю дешевизною і простотою виконання монтажних робіт. У випадках, коли застосувати ці варіанти неможливо, то прийнято використовувати теплу штукатурку. З’явилася вона не так давно, із-за своєї високої вартості дуже широкого поширення поки що не отримала.

Склад і види теплої штукатурки

Виготовляється вона на базі цементу, в ролі наповнювача використовується керамзитова крихта, гранули пінопласту, перлітовий пісок, подрібнена пемза.

Одним з універсальних видів — є штукатурка з наповнювачем із спученого вермикуліту, одержуваного шляхом термічної обробки однойменної гірської породи. Матеріал з мінеральним наповнювачем відрізняється антисептичними характеристиками, він придатний для виконання зовнішніх і внутрішніх робіт.

До складу тирсової штукатурки входять: цемент і тирса, паперові фрагменти та глина. Саме з цієї причини вона не придатна для виконання зовнішніх робіт. Якщо ж нею покривають дерев’яні або бетонні внутрішні поверхні, то в період висихання стін слід обов’язково провітрювати кімнати, щоб уникнути появу плісняви та грибку. Період висихання може тривати близько двох тижнів.

Більш надійним і придатним для виконання зовнішніх робіт, вважається вид штукатурки, до складу якої входять: цемент, вапно, пінополістирол, й інші наповнювачі. Цей вид найбільш поширений, тому саме йому слід приділити більше уваги і детальніше розглянути його якісні характеристики.

Застосування

Теплу штукатурку застосовують не тільки для зовнішніх стін, нею можна скористатися для утеплення:

  • укосів дверних і віконних;
  • підлоги і перекриттів між поверхами;
  • стояків подачі гарячої та холодної води;
  • цоколя будівлі;
  • для закладення стиків стін і перекриттів;
  • надання внутрішнім стінам кращої звукоізоляції, підвищення теплоізоляційних якостей стін, зведених за технологією популярної сьогодні колодязьної кладки.

Порівнюємо з класичною теплоізоляцією

Для початку можна розглянути ефективність нанесення шару на фасад будівлі. Для наочності будемо порівнювати із стіною, утепленою шаром мінеральної вати або листами пінопласту, з нанесеним зверху шаром штукатурки. Порівняння проводять по горючості, водопроникності і щільності.

Результати аналізу показують, що тепла штукатурка в 10 разів важча від інших видів утеплювачів, тобто погіршення стін зажадає закладки більш надійного фундаменту.

Для отримання показників теплозбереження, які дають мінеральні та пінополістирольні утеплювачі, доведеться наносити шар теплої штукатурки в 1,5 — 2 разів товще. Оскільки розрахунок показує, що товщина шару штукатурки повинна дорівнювати від 100 до 200 мм, а рекомендована максимальна товщина шару, що наноситься, не повинна бути більше 50 мм. Тут не важко здогадатися, що наносити її доведеться на зовнішню і внутрішню поверхню стін.

Поверхня потребує подальшої обробки ґрунтовкою і декоративною шпаклівкою.

У числі переваг теплої штукатурки слід відзначити:

  • швидкість штукатурки поверхні;
  • відмінну адгезію по відношенню до традиційно використовуваних стінових матеріалів;
  • можливість нанесення без армуючої сітки;
  • можливість наносити на не вирівняні стіни;
  • відсутність металевих компонентів, що є містками холоду;
  • неможливість пошкодження такої штукатурки гризунами.

Технологія нанесення

За методом виконання робіт нанесення теплої штукатурки не відрізняється від технології нанесення звичайної штукатурки.

В першу чергу стіни очищають від пилу та сміття, оброблюють глибоко проникними просоченнями, рекомендується також використовувати спеціальну штукатурну сітку. Перед нанесенням штукатурки стіну слід добре зволожити.

Для приготування одного замісу зазвичай використовують весь пакет сухої суміші, використовувати приготовлений розчин слід протягом двох годин. Наносити суміш можна вручну, але при бажанні можна вдатися до механізованого методу нанесення. Якщо зачерпнути кельмою і розчин добре утримується при перевертанні, то значить він має хорошу консистенцію та готовий до нанесення.

Суміш наноситься шарами, при цьому використовуються самі звичайні інструменти: терка, кельма, шпатель. Кожен із шарів повинен мати товщину не більше ніж 20 мм. Нанесення наступного шару роблять після висихання попереднього, приблизно через 4-5 годин.

В залежності від вологості і температури середовища, для висихання шарів може знадобитися більш тривалий час. Нанесення розчину проводиться шпателем, рухами знизу вгору. Нанесення товстого шару штукатурки призводить до її сповзання.

Щоб переконатися в якості виконаних робіт, слід почекати кілька тижнів — допущені помилки призведуть до появи тріщин, здуття окремих ділянок. Наскільки дотримана геометрія поверхні, перевіряють за допомогою рейки-правила, виска, рівня.

При цьому відхилення по вертикалі і горизонталі не повинні бути більше трьох міліметрів на один погонний метр. При прикладанні до стіни рейки-правила, в її якості зазвичай використовується алюмінієвий профіль, то між рейкою і стіною не повинно бути видимих зазорів.

Оскільки тепла штукатурка не має волокнистої внутрішньої структури, а товщина її не перевищує 50 мм, то можна припустити, що твердження про її звукоізолювальні властивості не зовсім відповідають дійсності. Крім того, вона не володіє достатньою пружністю, щоб гасити різкі звуки, стуки тощо.

Далі рекомендую ознайомитися із інструкцією монтажу металочерепиці.

Мітки:

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *