Види шліфування

Шліфування – це технологічна операція, як правило фінішна, при якій частина матеріалу видаляється з оброблюваної поверхні. Такий вид є високопродуктивним і ефективним способом обробки поверхні при виготовленні деталей. Шліфування надає поверхні необхідні характеристики точності розмірів, геометрії форми поверхні та її якості. Слово шліфування походить від польського – «Szlifowac», що означає шліфувати, точити, полірувати.

Від того, яким способом і яка буде форма оброблюваної поверхні, шліфування поділяється на декілька видів.

При круглому шліфуванні здійснюється взаємне переміщення шліфувального круга і деталі вздовж її осі, з так званою поздовжньою подачею. Також задається переміщення поперечної осі для додання циліндричному або конусному виробу заданої величини діаметру. Цим способом обробки користуються при обробці валів, втулок, шпинделів, колінних валів та інших продуктів машинобудування.

Кругле внутрішнє шліфування призначене для роботи з циліндричними або конічними поверхнями, розташованими під зовнішніми частинами, геометричних елементів деталей. При шліфуванні на внутрішньо-шліфувальних верстатах процес обробки передбачає обробку з поздовжньою подачею, а різне шліфування з поперечною подачею — обробку з планетарним вектором руху. Прикладом використання внутрішнього шліфування можуть бути частини внутрішніх поверхонь таких деталей як: цангова оправа, цанга, шпиндель тощо. При безцентровому шліфуванні деталь не закріплюють у центрах або в патроні, а базують по оброблюваній або раніше обробленій поверхні. Деталь починає обертатися від провідного кола, швидкість якого раз в 60 – 100 менша, ніж швидкість основного шліфувального круга.

Плоске шліфування здійснюється на робочій поверхні основного столу, або на електромагнітній плиті залежно від оброблюваного матеріалу. Це можуть бути: плитки паралельні, використовувані при фрезеруванні, плитки Йогансона призначені для контролю розмірів тощо.

Шліфування кривих або ламаних поверхонь деталей називають профільним шліфуванням. Приміром, кулачки розподільного вала мають форму відмінну від кола, тому поверхню їх шліфують на спеціальних верстатах. Різьбошліфування – це обробка елементів різьби за допомогою спеціального абразивного інструменту. Такий вид обробки застосовується з метою одержання якісної поверхні спеціальних гвинтів. Зокрема такий метод використовується при виготовленні гвинтів для верстатів.

Зубошліфування – вид обробки, що застосовується в машинобудуванні, яка дозволяє шліфувати зубчасті колеса із загартованої сталі (з твердістю робочих поверхонь HRC 48 – 60), яку виконують з високою точністю в залежності від умов роботи. Шліфування зубів здійснюється на спеціальному обладнанні, як правило, з програмним управлінням. Шлицешліфування – різновид шліфування, яке проводиться на спеціальних верстатах. Застосовується такий спосіб для обробки валів із шліцьовими сполуками.

Глибинне шліфування є різновидом обдирного оброблення поверхні. Однак, у ряді випадків глибинне шліфування, для досягнення якості оброблюваної поверхні, може бути чистовим. Обробку проводять з великими глибинами (п’ять мм), та із малими поздовжніми подачами. Глибинне шліфування застосовують для профільного шліфування, в тому числі широкими колами, для шліфування стружкових канавок на свердлах, гребінок, пазів. Також при шліфуванні різьби, зубів, черв’яків деталей паливної апаратури і при алмазній обробці твердо-сплавних різальних інструментів.

Поєднане шліфування – це обробка одночасно декількох сегментів деталей на шліфувальному верстаті з однієї технологічної установки. У тому випадку, коли шийки деталі розташовані близько одна до одної, застосовують широкі кола для одночасного охоплення цих елементів оброблювальної деталі. А для обробки виробів, в яких ці місця розташовані на значній відстані один від одного, використовуються шліфування декількома колами одночасно розташованими на одному валу.

Останній метод дозволяє суттєво підвищити продуктивність і точність щодо взаємного розташування шліфованих поверхонь.

Наступна порада буде про вибір і призначення аквасторожу.